середа, 2 листопада 2016 р.

МЕЧ АРЕЯ

ХАРАКТЕРНИЦЬКА ЛЕГЕНДА ПРО МЕЧ АРЕЯ

e-mailДрук
smallarejamechПро суть і містичне призначення священного меча Арея для України оповідає стародавня козацька легенда, знайдена в архіві знаменитого козака і кобзаря, учасника українських визвольних змагань Василя Ємця.

"Є така повідка, що, в часі збурення Запорозької Січі, характерник отаман Дженджелій не захотів піддатись москалям і рівно ж не хотів іти під Турка за Дунай. Він зібрав 300 запорожців і пішов з ними світ за очі. Коли запорожці прийшли до гори, прощаючись навіки з Рідним Краєм, їм вийшов якийсь дід назустріч і запитав:
- Чого прийшли сюди ви, діти?
- Січ нашу москалі спалили, зруйнували, волю задушили і Козацьку Мати-Україну в кайдани закували. Тож, нема де нам подітись. З москалями нам не жити й до бусурменів іти в прийми серце не лежить. Нехай камінням краще станем!
- Так відповів за козаків отаман Дженджелій.
Кремезна постать діда розігнулась, його вже згаслі очі заіскрилися вогнем, зітхнув старий та й каже:
- Скидайте, діти, ваші шаблі та всі до одного.
І здіймали мовчки запорожці дамаські шаблі, що тисячі голів ворожих постинали й на купу перед дідом їх зложили. Поглянув дід навколо, очі вгору зніс - і полумінь велика спалахнула. Стопилися шаблі в огні, неначе б то не криця була, лишень віск.
От розгорнув дід попіл і вздріли всі великий меч, з обидвох боків гострий та блискучий, але тяжкий, тяжкий.
- Попробуйте-но, діти, хто з вас цей меч здолає нідіймити! - озвався стиха дід. І пробували всі, та силкувалися, але для кожного він був тяжкий.
- А нумо, пішліть гінців за річку, за Дунай, чи не знайдеться козарлюга, що зможе зрушити цього меча.
Гінці, як вітер, полетіли, і ось на конях швидкокрилих Братерство Січове прийшло з-за Тихого Дунаю.
- Попробуйте-но, діти, хто з Вас цей меч здолає підіймити! - озвався
стиха дід.
І пробували всі та силкувалися, але для кожного був він тяжкий.
- То шліть гінців на Кубань, бо й туди пішла козацька запорозька сила.
Соколами полинули гінці, і на братній голос озвалося й присунуло Козацьке Товариство з-над Кубані.
- Ну, що ж? Пробуйте і ви цього меча зрухнути! - озвався знову стиха дід.
І пробували всі та силкувалася, але для кожного був він тяжкий.
- Ой, бачу, дітки, що нема такого межи вами, хто б подолав цей меч один підіймити! - промовив сумно дід.
- Повідь, дідусю, нам, а хто ж його підійме і хто з ним зможе воювати? - спитав отаман Дженджелій.
- То буде, сину, козак з козаків, якого ще не бачив світ!
- А як же буде зватись він? - спитав ізнову отаман Дженджелій.
- То буде, сину, з поміж лицарів могутній лицар, ще незнаний. Цей меч в його руках пером легеньким стане. Ним волю він здобуде, і лише тоді всміхнеться радісно стара Козацька Мати-Україна.
- А як же буде зватись він? - отаман знову запитав.
ЄДНІСТЬ буде йому ймення. Коли у боротьбі з'єднається брат з братом, коли серця в одно зіллються, коли запроданці й зрадники переведуться! - прорік востаннє сивий дід і крізь землю провалився.
А навкруги все зашуміло, загуло: ЄДНІСТЬ!!
- ЄДНІСТЬ! Як грім в степу Дніпровім покотилося, відбилося луною об Кавказ і за Карпатами озвалось:"КОЗАЦЬКА ЄДНІСТЬ!!!"
Від Людмили Вікторівної з книги Тараса Каляндрука «Загадки козацьких характерників» 2007 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар