неділя, 5 січня 2014 р.

КОЗАЦТВО ТА СУЧАСНІСТЬ

Ця стихійна прес-конференція сотника Владислава Ладигіна виникла в прес-центрі Штабу національного спротиву після того, як він почав висловлювати кільком журналістам думку козацької варти з приводу виступів зі сцени Майдану генералів від козацтва. Навколо козака відразу ж зібралася чимала журналістська аудиторія, яка наперебій почала задавати йому запитання як щодо участі козаків у забезпеченні самооборони Майдану, так і загальноукраїнської козацької проблематики. 

 
Сотник 4-ї сотні Владислав Ладигін 

Ладигін Владислав (отаман Клешня) – сотник 4-ї козацької сотні, яка несе свою службу на одній з барикад Майдану, голова Благодійного фонду ім. І.Д. Сірка. Прибув на Майдан 1 грудня 2013 року у складі групи козаків з Січеславщини відразу після вишколу, який проводився 29-30 листопада для підлітків і шкільної молоді на базі 93-ї мотострілецької бригади, де проходив відкритий семінар з військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). 

– Я тут для того, – відразу зазначив Владислав Ладигін, – щоби донести думку козаків з приводу виступів, що лунають зі сцени Майдану з вуст різних генералів від козацтва, які говорять про те, нібито вони зорганізували тут козацьку службу і тому подібне. Мушу сказати, що це є повна брехня. Скажімо, пан Вардинець, який виступав тут зі сцени, є верховним отаманом організації, яка іменує себе Українським Козацтвом. З Українського Козацтва на нашій барикаді є декілька козаків, які приїхали сюди за покликом власного серця, тому що відчули потребу народу у козацькому захисті. Жодного козацького підрозділу, який би отримав настанову від козацької старшини приїхати сюди, щоб захищати волю народу і мирний прояв його прагнень, не було і не могло бути, тому що всі нинішні козацькі генерали – це той же самий Янукович тільки з іншим прізвищем і в генеральських погонах. Користуючись нагодою, я закликаю всіх козаків, щоби вони почистили ряди своїх козацьких організацій від цього мотлоху в погонах генеральських, які крім того, щоб розкрадати кошти й вирішувати власні питання, абсолютно нічого не роблять для розвитку самого козацтва й їх діяльність жодним чином не проявляється на козацьких заходах і козацьких діях. 

Це не моя особиста думка – зауважив далі Владислав Ладигін, – я уповноважений всією нашою сотнею, яка складається, до речі, з представників козацьких організацій Львова, Дніпропетровська, Маріуполя, Нікополя, Харкова, Херсона, Вінниці, Тернополя і багатьох інших міст, містечок і сіл. Ці козаки приїхали сюди самостійно і з першого дня тут стоять на захисті нашого народу. Нашими козаками за цей час було знешкоджено два неадекватних чоловіка з нарізною зброєю, декілька чоловік з травматичною зброєю, я вже не рахую тих так званих «простітушок» і інших неадекватних людей, яких постійно спрямовують сюди на Майдан, щоби вони тут вчиняли провокації з метою дестабілізації ситуації. Бачу основну роль козацтва на цьому Майдані в несенні служби на передових позиціях і закликаю всіх козаків, які вважають себе дійсно козаками, полишити на деякий час всі свої справи й приїхати сюди, щоби стояти тут до перемоги, щоденно її виборюючи, адже якщо зараз ми відступимо, іншого шансу в нас може вже й не бути. Я постійно помічаю, як надихається народ, коли він бачить козаків, які не тільки вміють поспівати та потанцювати, закричати «Будьмо гей!» і перехилити чарку, а й здатні фахово знешкодити провокатора, який являє собою загрозу для життя та здоров’я мирних демонстрантів, що прийшли сюди на Майдан. 

 
Козацький блок-пост на Хрещатику 

– Скільки козаків наразі присутні на Майдані? 

– Загалом на даний момент козаків на Майдані є досить багато. Відбувається їх постійна ротація. В середньому ж тут постійно присутні десь близько сотні сталих козаків, які несуть постійну службу на барикаді. 

– А реєстрове козацтво має відношення до вас? 

– Є в нас і представники реєстрового козацтва. Як я вже говорив, на Майдані присутні люди з різних козацьких організацій, і ми навіть не питаємо, хто є звідки, тому що всі козаки, які є дієвими й займаються дійсно розвитком козацтва, майже всі постійно пересікаються на якихось козацьких заходах, скажімо, під час проведення гри «Сокіл» («Джура»), під час різних вишколів тощо… 

– Тобто, до Майдану гетьмани не мають жодного відношення? 

– На Майдані немає жодного гетьмана. Був дуже цікавий випадок, коли прийшов чоловік у формі генерала-хорунжого і запитався: «Пане сотнику, де мені ставати і що мені робити?» До таких козаків у нас немає жодних застережень. Ми йому окреслили його завдання й він, можна сказати, взірцево його виконував. 

– Отже, ви впевнені в усіх козаках? 

– Ми дійсно впевнені у тому, що кожен козак, який вважає себе козаком і здатен взяти на себе відповідальність за несення служби, може стати на службу і нести її згідно з установленими правилами. 

 
Блок-пост на Хрещатику. Чергують криворізькі козаки Інгульської паланки 

 
Блок-пост на Хрещатику. Чергують криворізькі козаки Інгульської паланки 

– Тим не менш, зараз дуже не просто розібратися в тому, де справжнє українське козацтво, а де ні, адже маємо на сьогодні безліч офіційно зареєстрованих козацьких організацій, серед яких є й такі, які відверто заявляють про те, що служать сусідній державі, котру вважають своїм «отєчєством». Отже, з утворенням Майдану, який сьогодні називають зокрема Великою Січчю, напевно, для українських козаків і настав момент істини, коли стає очевидним, хто по різні боки барикад, а хто взагалі намагається відсидітись в кущах? 

– Так, на сьогодні офіційно зареєстровано по всій Україні більше ніж півтори тисячі козацьких організацій, але я особисто не хотів би когось огульно називати тими козаками, а когось не тими. Єдиним мірилом, яке дозволяє визначити, справжній козак перед тобою чи просто ряжений, є його справи. Якщо людина шанує козацький звичай, займається козацькою справою, скажімо, вихованням молоді у козацькому дусі, то мені однаково, як вона себе називає й чи носить вона погони чи ні. Інша справа козацькі генерали, які позаписували собі в реєстри десятки тисяч мертвих душ. Користуючись цими липовими реєстрами, вони отримують відповідне фінансування від держави й ці кошти просто розкрадаються. Якби вони щось робили для того, щоби козацтво розвивалося, реально збільшувалася його чисельність, а якість їхньої підготовки підвищувалася, я глибоко переконаний – потреби у цьому Майдані не було б. 

– Які у вас зараз відносини з російськими козаками, зокрема з Кубанським козацтвом? 

– У Росії ситуація з козацтвом також далеко не однозначна. Як ви знаєте, там було прийнято Закон про козацтво та козацьку службу. Згідно з цим законом, ті козаки, які визначені як державні, безпосередньо підпорядковуються російському президентові, а ті, що не погодились із тим, щоби на них повторно одягли кайдани, так і залишилися на рівні громадських козацьких організацій і так само є в опозиції до російської влади, як і ми до нині діючого в Україні режиму. З цими козаками ми співпрацюємо, періодично зустрічаємось, обмінюємось досвідом. Взагалі козацтво Кубанського козачого війська, яке має своє коріння в запорозькому січовому товаристві, історично є для нас братнім. Відповідно контакти в нас є і братні відносини також. 

– Як ми знаємо, Закон про українське козацтво в Україні ще не прийнято, а отже всі організації, що називають себе козацькими, мають наразі статус громадських. Разом з тим ставлення козацького середовища до того проекту закону, який, здається, вже двічі подавався на розгляд до Верховної Ради й двічі досить успішно був провалений, надто критичне. Який, на ваш погляд, закон сьогодні потрібен українському козацтву й чи є взагалі шанс його прийняти? 

– Якщо вести мову про той законопроект, який нам давали на розгляд останнього разу, а я, до речі, є членом обласної Козацької ради при Дніпропетровській облраді, тому знайомий з ним особисто, тож можу сказати, що це є чергова спроба зробити козаків таким же знаряддям у руках влади, як і сумнозвісні «простітушки». Взагалі треба сказати, що якби не розкрадалися ті мільйонні кошти, які виділяються державою на розвиток українського козацтва, навіть за відсутності козацького закону, я ще раз підкреслюю: потреби стояти на цьому Майдані зараз у нас не було б, тому що козаки могли би цілком утримувати ситуацію на місцях в межах нормального функціонування державних і громадських установ. 

– Що, на ваш погляд, треба для того, щоби в Україні було не півтори тисячі козацьких організацій, а єдине українське козацтво або навіть козацька армія? 

– Мати в Україні козацьку армію цілком можливо і ми за це, але для цього має бути змінена сама структура управління державою. Ми маємо чималі пласти архівної інформації, де зафіксовано, яким чином у козаків здійснювалося народовладдя. Якщо в козаків усі питання вирішувалися на козацькому колі, якщо громада вирішувала, в якому напрямку вона хоче рухатися й після цього обирала собі провідників, даючи їм відповідні настанови, мовляв, ми вас, шановні, вважаємо здібною старшиною й обрали для того, щоби ви привели нас до такої й такої цілі. І якщо козацькі обранці не справлялися з поставленим завданнями, їх могли в любий момент переобрати. Тому козацька старшина, кошові отамани та гетьмани не вели самостійної політики, а були провідниками прагнень всього козацького товариства. 

 

Так само й зараз я не бачу жодної потреби скажімо в адміністрації президента. Це суто паразитська структура, яку треба скасувати повністю. Кожне село й слище, кожне місто й містечко має свою громаду, яка й повинна обирати собі керівників, давати їм відповідні настанови й слідкувати за виконанням поставлених перед ними завдань. От тоді у нас точно може з’явитися відповідний ресурс і можливість для впровадження того, про що ви кажете – козацької міліції, козацької армії і загалом козацької держави. Насправді в козацькій структурі це все передбачено. Скажімо, є осавульська служба, яка займається внутрішньою і зовнішньою безпекою – тобто, міліція, армія, СБУ і тому подібне. Є козацький суд і військовий суддя. Козацький суд завжди був скорий і правий й ніколи не було такого, щоби судові справи розглядалися роками. Є злочин – по факту його розібрали й винесли покарання. Насправді все дуже просто. 

– Доводилось чути чимало думок, зокрема й від кадрових військових, щодо організації самооборони на Майдані. Чи достатня вона на сьогодні з вашої точки зору і яку роль мають відігравати у підвищенні безпеки протестувальників саме представники козацтва? 

– На сьогодні визнано майже всіма, що козацька сотня є однією з найорганізованіших у самообороні Майдану. Можу вам сказати, що козаки навіть не пожалкують власного життя задля того, щоби убезпечити мирних громадян, які вийшли на Майдан заявити про свої прагнення й відстояти свої громадянські позиції. Як я вже говорив, ми чимало робимо для того, щоби запобігти тим провокаціям і можливим диверсіям, які, безумовно, постійно плануються владою задля дестабілізації обстановки на Майдані з метою подальшої ліквідації його як потужного центру масового протесту в Україні. Як ви бачили, незважаючи на численні спроби, жодних суттєвих випадків порушення громадського спокою, а тим більше обіцяних зіткнень і протистояння під час проведення так званого антимайдану та багатьох масових заходів на самому Майдані у нас не було. І тут треба зазначити, що це стало можливим як завдяки добре налагодженій роботі служби безпеки, самооборони та самоорганізації Майдану, так і розумінню з боку основної маси тих, кого примусово звозили на антимайдан, адже здебільшого ті люди добре усвідомлюють, що вони такі ж самі, як і ми, і прагнуть фактично того ж самого, що й ми. Якщо ж ситуація повернеться в бік силового протистояння… Звісно, ми не регулярна армія, але я впевнений на сто відсотків, що в нас вистачить сили, ресурсів, розуму, вміння і того Божого запалу, який у нас є, щоби відвернути небезпеку й перемогти в боротьбі. Головне, що з нами Бог і Богородиця з нами. 

 

– Який зараз настрій у козаків? 

– Настрій у козаків стояти до перемоги. Якщо для цього треба навіть покласти своє життя, ми готові це зробити. 

– Змальовуючи в своїй повісті «Тарас Бульба» ситуацію під час облоги Дубно, Микола Гоголь писав: «Як не напитись козакові від нудьги…» Чи немає такої нудьги у козаків на Майдані? 

– Починаючи з 2008 року, козацькими товариствами, які об’єднані у Козацький благодійний фонд імені Івана Дмитровича Сірка, було прийняте рішення під час проведення будь-яких заходів, на яких присутня громадськість, під час несення служби та представницької служби, а також в усіх випадках, коли козак одягнутий в однострій чи вишиванку, йому за горілку – смерть. Відповідно у нас в таборі, в козацькій сотні, я кажу це цілком відповідально, ніхто з козаків алкоголю не вживає. 

– Але ж як все-таки ви з нудьгою боретесь? 

– Співаємо козацьких пісень. Є ще така козацька забавка, як «лава на лаву», яка дуже гарно допомагає утримувати належну форму і зберігати бойовий дух для можливого протистояння з тим же «Беркутом» чи «Барсом». 

– Ви залучаєте до цієї гри усіх охочих і чи практикуєте тут якесь попереднє навчання для новачків, чи братаєтесь після змагань? 

– Так, братання зазвичай відбувається після змагань, але тут на Майдані ми й так усі відчуваємо братні почуття один до одного. Як от відрізнити, наприклад, у суцільному людському потоці, що постійно йде на Майдан, свої це, чи засланці від наших опонентів? Останні зазвичай заходять на Майдан у закритій позиції – вони затиснуті, агресивні, в очі намагаються не дивитися, а в самому погляді немає навіть надії. Люди ж, які зібралися на Майдані з одними й тими ж прагненнями та почуттями, навпаки, відкриті, життєрадісні, до будь-кого з них можна підійти, щось запитати або попросити допомоги, й у відповідь засяє щира посмішка, а очі засвітяться добром і любов’ю. Ось це й відрізняє нас від них. 

– Чи не час уже казати про те, що Майдан – це Козацький Майдан, і відповідно всіх, хто на ньому стоїть, занести до єдиного козацького реєстру, як це було, скажімо, в часи Запорозької Січі? 

– Послухайте, козаків і в ті часи не було дуже багато. Козаки – це ті люди, яким, напевне, сам Бог таку долю поклав при народженні. Тож не можуть усі бути козаками, та й такої потреби у тому немає. Але через виховання у певних козацьких традиціях мають проходити, безумовно, всі українці. Чим ми, власне, зокрема й займаємось ось тут на Майдані. 

 

Як кажуть, найкраща проповідь – це власний приклад. Якщо я стою на посту – я неодмінно тверезий, я впевнений, я знаю, що мені робити, я компетентно можу вийти з будь-якої ситуації. І коли люди це бачать, вони так само надихаються упевненістю й до них переходить частина тієї козацької сутності, яку, по суті справи, має в своїй крові кожен українець. Тому в козацькі часи у разі потреби разом з козаками за зброю бралися всі й гуртом захищали свою землю від любого ворога. Якщо у цьому ж контексті будемо говорити й про наш час, то є для загальної підготовки молоді надзвичайно шикарна програма – це військово-патріотична гра українського козацтва «Сокіл» («Джура»), яка з 2003 року мала би бути впроваджена в кожній школі, де повинен працювати відповідний гурток. Гроші на це в бюджеті заплановані й виділяються усім шкільним закладам, але, на жаль, фактично ніде ви таких гуртків не знайдете. Заради цікавості можете спитати про це у дітей, які навчаються в школі. Виділені на це кошти успішно розкрадаються і пишуться липові звіти про «плідну» роботу таких гуртків. Коли два роки тому я прийшов до Управління освіти Дніпропетровської області й запитав, чому в нас до сих пір немає обласного штабу по грі «Сокіл» («Джура»), який би мав опікуватися цією програмою, мені дістали отакенну теку й показують, скільки заходів проведено за останні півроку. Починаю гортати ці звіти, а там всуціль фотографії з тих заходів, які козацтво проводило своїм коштом і власними силами. 

– Чому б тоді козацтву не поставити у зв’язку з цим питання про відставку міністра-українофоба Табачника й не запропонувати на цю посаду людину, яка б опікувалася забезпеченням високого рівня освіти й вихованням дітей у дусі національних традицій, зокрема й впровадженням у школах військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»)? 

– Послухайте, давайте кожен буде займатися своєю справою. Ми можемо порадити, що треба змінити в навчально-виховному процесі в школі з точки зору військово-патріотичного виховання й фактично постійно цим займаємось, але вирішувати кадрові питання у міністерстві освіти та його підрозділах, вибачте, має хтось інший. 

– Дуже багато думок і публікацій сьогодні з’явилося з приводу бездіяльності влади на всіх рівнях, у тім числі й опозиції, та великого розчарування у зв’язку з цим широких верств населення. Невже й Майдан зібрався задля того, щоби також бездіяти? 

– Ніякої бездіяльності на Майдані немає. Те, що ми тут стоїмо, це і є наша головна на сьогодні робота, а всі ті, хто закликає йти на Межигір’я або на Банкову, є просто провокаторами. Доки ми тут мирно стоїмо і доки нас багато, доти влада перебуватиме під тиском нашої масової акції протесту. І наслідком цього вже є відсторонення від влади Попова і Сівковича, які мусять давати тепер свідчення по судовому провадженню у справі знятого з посади начальника Київської міліції Коряки. Стоятимемо далі й будемо єдиними, влада буде змушена виконувати й інші наші вимоги. А коли б ми пішли в рознос і схилили владу до силового сценарію, ні Європа, ні Америка нас би не підтримали й було б те, що зараз відбувається в Сирії та інших близькосхідних країнах, де спалахнули революційні заворушення. Ми би воювали отут голими руками і нікому від цього краще не було б. 


 
Думи Українського Майдану спокою кобзареві не дають 

Давайте рухатись еволюційним шляхом, тому що революція – це розвиток у зворотному напрямку, який жодного позитивного результату дати не може. Я би сказав, що нам треба гіпереволюція, щоби в короткий термін надолужити все те, що ми не зробили за всі оці 20 років. Я вважаю, що зараз на майдані викристалізовується стрижень нації, який щоденно міцніє і його вже не можна буде зігнути. 

Записав Володимир Стецюк 

http://www.kr2012.com/community/blogs/index.php?page=post&blog=stecyuk&post_id=1117#.UsB5o_uZfT4

Немає коментарів:

Дописати коментар