понеділок, 21 жовтня 2013 р.

Громадськість закликає церкву не чіпати козацькі святині




21-10-2013

Відкритий лист Керуючому Криворізькою єпархією  архієпископу Криворізькому і Нікопольському Української Православної Церкви Московського Патріархату.
                                                                           Слава Ісусу Христу!
Високопреосвященнійший Владико Єфрем.
Як стало відомо широкому колу громадськості в Україні, Ви звернулися до народного депутата України Шипко Андрія Федоровича з проханням посприяти поверненню церковних святинь із Нікопольського краєзнавчого музею до кафедрального храму м. Нікополя - Свято-Преображенського кафедрального собору Української Православної Церкви Московського Патріархату.
Дійсно, у краєзнавчому музеї м. Нікополя зберігаються великі християнські святині ХVIIІ ст.: ікона-ставротека з часткою Животворящого Христа Господня, Євангелія, два потири для причастя, два хрести напрестольні, дві плащаниці, а також інші церковні реліквії загальною кількістю 16.

Всі ці християнські святині використовувались для церковних богослужінь в козацькій січовій церкві Покрови Пресвятої Богоматері Нової запорозької (Підпіленської) січі до її зруйнування за наказом московської цариці-німкені Катерини ІІ. Перед цими святими іконами молився, а із цих святих чаш причащався і останній кошовий Петро Калнишевський - Багатостраждальний, якого у 2008 році Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Русі-України благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального до лику святих, а день його вшанування визначити 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці.
На превеликий жаль Московський Патріархат не визнає святість праведного Петра Багатостраждального, який вийшов разом з козацькою старшиною назустріч московському війську з іконою і не пролив братньої крові, а за це «брати-московіти» закували його в кайдани й кинули до Соловецького каземату, де він і просидів 25 років і помер у віці 112 років.
Як свідчить історія, під час розорення Нової (Підпіленської) запорозької січі, була пограбована і розорена січова церква. Полки 110-ти тисячної армії московітів як правило йшли зі своїми військовими священиками, які висвячували їм їхню зброю та благословляли на вбивство братів-слов'ян і руйнування козацьких святинь.
Після 1917 року в Україні почався процес відновлення помісної православної церкви, і в Катеринославській губернії церковні установи перейшли до конфесії УАПЦ. Наприкінці 1925 року Нікопольське благочиння УАПЦ прийняло рішення про передачу 46 церковних речей козацької січової церкви до Нікопольського музею.
На превеликий жаль, більша частина їх була втрачена під час другої світової війни, але ті що залишилися в музейній колекції без сумніву, належать до козацької січової церкви, яка підлягала Константинопольському Патріархату і були отримані від УАПЦ на добровільних засадах і не мають ніякого відношення до зруйнованих церков Нікопольського благочиння Української Православної Церкви Московського Патріархату. Ще, свого часу, великий український історик Д.І.Яворницький неодноразово описував їх у своїх наукових працях.
Ваше Високопреосвященство, у вересні 1991 року відбулося засідання комісії з передачі експонатів Нікопольського державного краєзнавчого музею до Спасо-Преображенського собору, а у 1992 році Нікопольський державний краєзнавчий музей, керуючись Указом Президента України №125 від 04.03.1992 року, таку передачу здійснив і було передано 150 одиниць культового майна з фондів музею, які мали відношення до Спасо-Преображенського собору.
Після цього речей з церков Нікопольського благочиння УПЦ МП у фондах музею не залишилось. Комісія прийшла до висновку про необхідність зберігати комплекс церковних козацьких речей у музеї та неможливість їх передачі у службове користування в діючу церкву. З цим висновком погодились усі члени комісії, в тому числі і настоятель Спасо-Преображенського собору О.Анатолій (Марущак). В подальшому як фахівці, так і керівні особи неодноразово підтверджували вірність прийнятого рішення. Є висновки на користь зберігання в музеї:доктора історичних наук професора Швидько А.К. від 08.06.1992 р., експертно-фондової комісії Міністерства культури України від 11.03.1993 р., експертної комісії Дніпропетровського художнього музею від 23.06.1992 р., експертної комісії Дніпропетровського історичного музею від 02.07.1992 р. На ім'я голови м. Нікополя і благочинного церков Нікопольської округи 18.03.1998 р. було направлено листа від імені заступника міністра культури і мистецтв України Л.М. Новохатька, де було сказано, що експонати «відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.1998 р. №11182/88 пам'ятки культового призначення, що мають історичну, високу художню цінність, не підлягають вилученню з музеїв, заповідників та бібліотек, де їм забезпечено наукове вивчення, належний температурно-вологісний режим, охорону і реставрацію.»
Ваше Високопреосвященство, мені дуже прикро за ваших підлеглих, які своєчасно, мабуть зачаровані блиском золота та дорогоцінного каміння козацьких святинь, або мабуть переслідуючи якісь свої меркантильні цілі, свідомо чи несвідомо «поклали око» на історичні козацькі святині і підставили Вас, а ви в свою чергу народного депутата України Андрія Федоровича Шипка, людину яку я дуже поважаю, людину, яка слідує правилам християнського благочестя, людину, яка по своїй необізнаності могла несвідомо згрішити, порушивши дві із десяти заповідей Закону Божого - «неправдиве свідчення» і «не вкради».
Слава Богу, тепер ви знаєте всю передісторію козацьких святинь. Ви і вся небайдужа громадськість України з полегшенням зітхнемо - гріха не сталося, честь мундира збережена, козацькі святині залишаться в музеї.
З великою повагою до Вас.
«Сірий Стах», Нікопольщинаhttp://dniprograd.org/ua/articles/sosiety/3348

Немає коментарів:

Дописати коментар